1Чого ворушаться народи, і люде промишляють про нїкчемне?
2Піднімаються царі землї, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його:
3Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх!
4Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними.
5Тодї промовить до них у гнїві своїм і яростю своєю перелякає їх.
6Се ж я помазав царя мого над Сионом, сьвятою горою моєю,
7Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нинї зродив я тебе.
8Проси в мене, й дам тобі народи в наслїддє, а кінцї сьвіта у владїннє.
9Жезлом зелїзним розібєш їх, як череповину потрощиш їх.
10Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усї суддї землї.
11Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм.
12Прославляйте Сина, щоб не прогнївився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнїв його. Блаженні всї, що надїються на його.