1Давидова пісня про науку людям. Блажен, кому проститься беззаконнє, кому гріх буде покритий.
2Щаслив чоловік, котрому не полїчить Господь несправедливість його, в кого нема зради в серцї!
3Як я мовчав, нидїли сустави мої від мого зітхання цїлий день.
4Бо цїлий день тяготїла на менї рука твоя; соки мої висохли як під лїтню спеку.
5Я виявив гріх мій перед тобою, і не покрив несправедливостї моєї. Я сказав: признаюся перед Господом в переступах моїх, а ти, ти простив несправедливість гріха мого.
6Тому нехай помолиться до тебе кожний побожний в час, коли мож знайти тебе; річ певна, хоч би прийшла велика повінь — не досягне його.
7Ти мій рятунок; спасаєш мене в тїснотї, ти сповняєш мене радостю спасення.
8Навчу тебе і вкажу дорогу, по котрій тобі ходити; звернувши очі мої на тебе, дам тобі раду.
9Не будьте як кінь, як мул, що розуму не має; наховставши уздою, окрасою їх, мусиш усмирити їх, коли не хочуть ійти за тобою.
10Великі болестї для беззаконника; хто ж вповає на Господа, того обгорне милосердє твоє.
11Веселїтесь у Господї, і радуйтесь, праведні! ликуйте всї, в кого серце щире!