1Ефраїм їсть пустий вітер, вганяє за східним вітром; день поза день примножує лож, накликає грозу; він входить в умову з Ассуром, вивозить оливу в Египет.
2Та й з Юдою в Господа суд, і навідаєсь він до Якова за його поступки; відплатить йому за всї дїла його.
3Ще із материної утроби зʼупиняв він свого брата, а, дорісши в мужа, він боровся з Богом;
4Боровся з ангелом, — і переміг; плакав і прохав у нього; Бог ізнайшов нас у Бетелї й говорив там із нами.
5А Господь є Богом сил небесних, імя його — Віковічний.
6Тим же то й ти обернися до Бога твого; пильнуй милосердя і суду, й вповай все на Бога твого.
7Кананїй — у нього невірна вага в руцї, він любить кривдити.
8Ефраїм мовляє: От, я таки забагатїв! придбав собі добра, та й у всїх моїх забігах не знайдесь незаконностї, що була б гріхом.
9Та я, Господь, Бог твій від самої землї Египецької, я тебе знов оселю в кучах, як у днї сьвяток.
10Я говорив до пророків, я багато являв видив, і через пророків промовляв у приповістях.
11Коли Галаад зробився Авеном (бовваном), то на марно заколювали в Галгалах биків на жертву, бо їх жертівники повалено, вони стоять, мов купи каміння на межах поля.
12Втїк же Яков у землю Сирийську, і служив Ізраїль за жінку, та й знов за жінку пас вівцї.
13Через пророка визволив Господь Ізраїля з Египту, і через пророка він піклувався ним.
14Тяжко гнївив Ефраїм, за те ж і полишить Господь кроваву його провину на ньому, й поверне ганьбу його на нього.